Не будь ты многословен в трудный час,
Не будь ты многословен в час веселья,
Не будь ты многословен от любви,
Тем более в час горького похмелья.
Уйми в себе и чувства, и слова,
Не поддавайся ветреным порывам,
Когда от счастия вскружится голова,
Иль сам себя увидишь ты постылым…
То круг земной в своих противоречьях,
То череда Божественных в нас дел,
Ведущих нас к вершинам человечьим,
В которых сдержанность – успех наш и предел.
Расти в себе Любовь в святом молчании,
Похмелье горькое утихомирь слезой,
Но в трудный час подумай о раскаянье,
А в час веселья будь самим собой.
Все мудрецы вселенной это знают,
Что все проходит, словно день и ночь,
И лишь в молчании слова произрастают,
Из сердца в сердце, чтоб душе помочь.
Не будь ты многословен в час любой,
Найди в себе и гордость и спасенье,
И слово принесет тебе покой
И даст душе и мысли утешенье…
Наталия Маркова,
Россия, Ростов-на-Дону
семейная, религиозная образование высшее, интересы - религиозные стихи и проза
Прочитано 9028 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Не слышит - Лариса Зуйкова Очень большая боль моего сердца о так называемых ДВР(дети верующих родителей),т.к. многие родители кают и крестят их без рождения свыше от Бога и заполняют церкви номиналом (плотскими христианами),которые потом являются огромным преткновением для обращённых из мира.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Поэзия : Воскресенье - Людмила Печёная - Счастливая Когда то в юности моей, прочла о том я, как еврей, совсем малыш, еще дитя. О, мать несла его любя. Предстал пред жутким бабьим яром.
Весть для меня была кошмаром.
